Коли в повітрі лунає слово «вчитель», мимоволі уявляєш жінку з добрим серцем та теплим поглядом, а в руках у неї – букетик жовтих нарцисів. Вона поспішає до школи й нагадує весну. Така ж юна, така ж рада, така ж усміхнена… І дарма, що за плечима безліч невирішених питань…
Кажуть, що доля вчителя – одна з найважчих, і воно дійсно так. Адже, щоб ним стати, слід перш за все мати добре серце та безмежну любов до дітей.
Ірина Миколаївна Калиновська – яскравий тому приклад. Будучи вчителем від Бога, вона ще й очолює нашу школу. Можна лише уявити, яка це нелегка робота бути директором, але Ірина Миколаївна завжди усміхнена та весела, вона випромінює тепло та довіру, завжди готова вислухати кожного: учителів, батьків, учнів. Школа – це великий живий організм, і ми – маленькі клітинки в ньому, Ірина Миколаївна живе кожною цією клітинкою.
